Економіка

1. Економічні коливання. Причини економічних коливань

Економіки всіх країн зростають, але зростання періодично переривається спадами або ж уповільнюється , тобто має має циклічний характер. Циклічні коливання в економіці були відомі давно, але до початку ХІХ ст. вони мали здебільшого сезонний характер, що було зумовлено переважанням сільського господарства й особливостями сільськогосподарського виробництва, відсутністю сформованого суспільного характеру виробництва у кожній окремій країні, навіть у країні з розвиненою ринковою економікою. Економічний цикл — це сукупність постійних фаз національної економіки — розширення та скорочення обсягів виробництва. Його ще називають циклом ділової активності або кон'юнктурним циклом. Ритмічні рухи, що відбуваються в економіці, залежать від багатьох причин і можуть значно відрізнятися один від одного за тривалістю й інтенсивністю. Наприклад, "Велика депресія" 30-х років ХХ ст. на Заході підірвала економічну активність на ціле десятиріччя. Тоді як до і після неї спад ділової активності був менш глибоким і тривалим. Причини виникнення циклів:

- технічні нововведення, які переривають звичайний перебіг економічних подій;

- зміни у кредитуванні, пов’язані з діяльністю банків, які змінюють ставку процента за кредит, роблячі гроші дорожчими;

- невідповідність загального випуску і споживчих витрат.

2. Структура економічного циклу.

Криза(рецесія). Перевиробництво товарів - накопичення нереалізованої продукції - скорочення масштабів випуску продукції – призупинення виробництва – безробіття.

Депресія. Уповільнення спаду виробництва –зменшення цін- зменшення запасів товарів.Рівновага між попитом і пропозицією на товари. Під час депресії поступово формуються умови пожвавлення господарської активності. Цьому сприяють поступове відновлення розірваних кризою господарських зв'язків, переливання капіталу до перспективніших сфер застосування, а головне — оновлення основного капіталу.

Пожвавлення. Незначне підвищення цін. Починає зростати попит на предмети споживання, що стимулює розширення виробництва на підприємствах.Скорочуються масштаби безробіття. Фаза пожвавлення переходить у фазу піднесення.

Фаза піднесення. Збільшення обсягів виробництва, підвищення продуктивності праці, зростання добробуту, при цьому економіка виходить на рівень, який перевершує всі попередні. Конкуренція на цій фазі гранично загострюється, виробництво розширюється відповідно до зростаючого попиту. Торгівля досить інтенсивна, прискорюється оборот грошового капіталу. Розширюється попит на кредити, підвищується норма процента.Скорочується і навіть зникає безробіття.

3.Види циклів.

- Короткострокові( цикл Кітчина). 1-3 роки. Пов’язані зі зміною попиту на споживчі товари.

- Середні. Як правило, містять чотири фази. Перехід від однієї фази до іншої здійснюється автоматично, на основі ринкових саморегуляторів. Триває 8 – 10 років. Пов’язані зі зміною попиту на засоби виробництва, обладнання.

- Довгі цикли тривають 40- 60 років( хвилі Кондратьєва).Пов’язані з переходом від одного технологічного устрою до іншого.

Перед початком підвищувальної хвилі кожного великого циклу, а іноді в самому початку її спостерігаються значні зміни в умовах господарського життя суспільства. Зміни в технічних винаходах і відкриттях, в зміні умов грошового обігу, у посиленні ролі нових країн у світовому господарстві і т. д. Зазначені зміни в тій чи іншій мірі відбуваються постійно, але, за твердженням М. Д. Кондратьєва вони протікають нерівномірно і найбільш інтенсивно виражені перед початком підвищувальних хвиль великих циклів і на їх початку. Періоди підвищувальних хвиль великих циклів, як правило, значно багатший великими соціальними потрясіннями і переворотами в житті суспільства (революції, війни), ніж періоди понижувальних хвиль. Для того щоб переконатися в цьому твердженні, досить подивитися на хронологію збройних конфліктів та переворотів у світовій історії. Знижувальні хвилі цих великих циклів супроводжуються тривалою депресією сільського господарства.

1.  Складові частини грошово - кредитної політики.

2.  Як регулюється економіка змінами кількості грошей в оббігу.

3.  Роль Національного банку України

- Як ви розумієте поняття грошово- кредитна політика держави? (комплекс взаємозв’язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених суспільних цілей, заходів щодо регулювання грошового обороту, які здійснює держава через центральний банк)

Об’єктами, на які найчастіше спрямовуються регулятивні заходи монетарної політики, є такі змінні грошового ринку:

- пропозиція (маса) грошей;

- ставка процента;

- валютний курс;

- швидкість обігу грошей та ін.

Залежно від економічної ситуації в країні об’єктом монетарного регулювання може бути вибрана одна з них чи навіть кілька одночасно.

Суб’єкти монетарної політики.

В Україні головним суб’єктом грошово-кредитної політики є Національний банк. Крім нього, у виробленні грошово-кредитної політики беруть участь інші органи державного регулювання економіки — Міністерство фінансів, Міністерство економіки, безпосередньо уряд, Верховна Рада. Органи виконавчої та законодавчої влади визначають основні макроекономічні показники, які слугують орієнтирами для формування цілей грошово-кредитної політики (обсяг ВВП, розмір бюджетного дефіциту, платіжний та торговельний баланси, рівень зайнятості та ін.). Верховна Рада, крім того, регулярно заслуховує доповіді Голови НБУ та одержує інформацію банку про стан грошово-кредитного ринку в Україні. Проте вирішальна роль у розробленні та реалізації монетарної політики належить Національному банку, оскільки він несе відповідальність перед суспільством за стан монетарної сфери, як передбачено Конституцією України.

2. Як регулюється економіка змінами кількості грошей в оббігу.

Робота зі схемою на ст . 128( Радіонова), графіком зміни ВВП, грошового пропонування, інфляції.( Проаналізуйте графік. Чому в українській економіці високі показники інфляції?) Висновок. Основним змістом грошової політики уряду є вплив через зміни кількості грошей в обігу на ВВП, зайнятість та рівень цін. Зміна кількості грошей досягається за рахунок емісії, операцій з валютними резервами та через вплив на діяльність комерційних банків. Для того, щоб зміни кількості грошей не спричинили інфляції, необхідно узгоджувати їх зі змінами реального ВВП, загального рівня цін та швидкості обігу грошей.

3. Роль Національного банку України.

Впливає на пропозицію грошей в економіці, через:

- зміну норми резервування (банківських резервів)

До чого може призвести зміна норм банківських резервів?

- Зміна дисконтної ставки (ставки рефінансування)

Як підвищення дисконтної ставки впливає на зацікавленість комерційних банків у формуванні додаткових грошових резерв

- Здійснення операцій на ринку цінних паперів.

Основними інструментами і методами грошово-кредитної політики Національного Банку України є: обов'язкові резерви; операції на відкритому ринку; рефінансування банків; депозитні операції; процентна політика.

Проводить політику «дорогих грошей», через: збільшення норми банківських резервів;  підвищення дисконтної ставки; продаж державних цінних паперів;  зменшення пропозиції грошей;  зниження сукупного попиту, внутрішніх інвестицій і рівня інфляції.

 Проводить політику«дешевих грошей», через: 

зменшення норми банківських резервів; 

зниження дисконтної ставки; купівлю державних цінних паперів;  збільшення пропозиції грошей;  збільшення внутрішніх інвестицій, сукупного попиту і зниження рівня безробіття.

Види інфляції та причини її виникнення

1.1.                    Інфляція як макроекономічне явище та її теоретичне пояснення

Інфляція як наслідок негативних процесів в економіці відома вже декілька століть. Однак,попри це, в економічній теорії не існує єдиного погляду на суть цього надзвичайно складного економічного явища. В економічній науці сформувалося дві основні концепції інфляції:

·        інфляція – знецінення нерозмінних на золото паперових грошей внаслідок переповнення каналів обігу грошовою масою;

·        інфляція – загальне зростання цін на товари та послуги.

Найбільш чітку версію кількісної теорії грошей висунув американський економіст Ірвінг Фішер, який у праці «Купівельна сила грошей» (1911 р.), вивів своє знамените рівняння, що ґрунтується на двоякому вираженні суми товарних угод:

·        як добуток маси платіжних засобів на швидкість їх обігу;

·        як добуток рівня цін на кількість реалізованих товарів.

Рівняння Фішера має такий вигляд:

                                                   MV = PQ,                                              (1)

де М — обсяг платіжних засобів; V — швидкість обігу; P— середньозважений рівень цін; Q — сума всіх товарів.

1.2.                    Сучасні форми інфляції та їхній вплив на економіку країни

Інфляція – процес знецінення грошей внаслідок надмірної емісії та переповнення каналів обігу грошовою масою. Зовні вона проявляється у зростанні загального рівня цін та зниженні купівельної спроможності грошей.

Сучасна інфляція не виникає раптово, а розвивається поступово як тривалий процес, який можна розділити на три етапи:

1)    на першому етапі темпи зростання цін (інфляції) відстають від темпів збільшення в обігу грошової маси;

2)    на другому етапі темпи зростання цін значно випереджають темпи зростання в обігу грошової маси;

3)    на третьому етапі зростання цін набуває нерівномірного стрибкоподібного характеру, коли темпи зростання цін то випереджають темпи зростання грошової маси, то відстають від них.

У міжнародній практиці, відповідно до темпів інфляційного процесу, виділяється три різновиди інфляції: повзуча, галопуюча, гіперінфляція.

Повзуча інфляція настає тоді, коли темпи зростання цін не перевищують 10% на рік.

Галопуюча інфляція настає тоді, коли темпи зростання цін досягають 10-100% на рік.

За даними МВФ вважається, що інфляція переходить у гіперстадію коли темпи приросту цін складають 50% за місяць. У рамках гіперінфляції виділяють вужче поняття – суперінфляція, за якої темпи зростання цін складають 1000% і більше за рік.

Гіперінфляція часто пов’язана з політичним хаосом, війнами та їх наслідками, а також із соціальними революціями.

Інфляція є одним з основних індикаторів макроекономічної нестабільності. Вона, з одного боку, сигналізує про виникнення в економіці певних диспропорцій між попитом і пропозицією, з іншого — її високий рівень справляє негативний вплив на економічний розвиток.

За своїм визначенням інфляція — це зростання загального рівня цін в економіці, яке показує наскільки зросли ціни в даному періоді порівняно з попереднім. При цьому інфляційний період може мати різну часову визначеність: місяць, квартал, півріччя, рік. Оберненою стороною інфляції є зниження купівельної спроможності грошової одиниці.